Назад до новин

Редакційна залежність та інтернет-слабкість реформованих українських ЗМІ

8 березня: У січні-лютому 2020 року Інститут демократії імені Пилипа Орлика за підтримки “Медійної програми в Україні” провів моніторинг роздержавлених регіональних друкованих медіа та їх сайтів у восьми регіонах України: Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Львівській, Одеській, Сумській, Харківській, Чернівецькій областях.

Моніторинг мав на меті оцінити якість контенту, тематику, дотримання стандартів журналістики та законодавства щодо розміщення реклами. Окрему увагу експерти ІДПО приділили аналізу незалежності реформованих видань від колишніх власників та співвласників – місцевої влади. Цього року було запроваджено нова категорія матеріалів «Офіційні повідомлення та звіти органів влади в ЗМІ».

У січні 2020 року експертна група ІДПО відібрала по чотири друкованих видання та їх онлайн версії, якщо такі існували в кожному з восьми регіонів. Ці ж видання досліджувалися й минулого року. До вибірки увійшли переважно районні газети. Всього було оцінено 2057 матеріалів у друкованих медіа і 920 – в електронних версіях.

Висновки

Традиційно реформовані видання найгірше дотримуються стандарту «балансу думок». Друковані та електронні видання переважно публікують інформаційні повідомлення, що не містять усієї палітри думок з приводу порушених на шпальтах питань.

У порівнянні із періодами передвиборчих кампаній, матеріалів із ознаками замовності значно менше. Проте місце політичної «джинси» у деяких виданнях зайняла «джинса» комерційна. Більшість газет продовжують активно просувати інтереси своїх власників – місцевих політиків або бізнесменів.

Таким чином, читачам реформованих видань події у їхньому місті/селі подають переважно викривлено, журналісти демонструють «старанну» лояльність до місцевої влади при відборі тем, фактів й способів подачі, мові та візуалізації. Чого варті лише суцільні постановочні фото із чиновниками і тексти, що рясніють їх іменами.

Лише окремі видання у регіонах позначають офіційні матеріали (заяви про наміри або інформацію від органів місцевого самоврядування та ін.). В переважній більшості випадків для читача не розмежовують журналістський та офіційний контент. Окремі видання віддають під «офіціоз» цілі шпальти (рекордна кількість – вкладка на 40 шпальт у регіональній газеті).

Видання більшості регіонів не містили матеріалів із прихованими проросійськими темами або із відкритими пропагандистськими закликами. Поодинокі випадки просування проросійських меседжів, були помічені лише у Харківському та Донецькому регіонах.

Відчувається маніпулювання на рівні заголовків й доборі тем (у «ДНР» в дечому навіть краще життя, ніж в Україні), просування одіозних політиків, скептицизм щодо реформи декомунізації, прийоми радянської пропаганди у публікаціях про Другу світову війну тощо. Особливо відзначилась такими маніпуляціями газета «Вісті» з Слов’янська Донецької області.

Аналіз друкованих видань показав, що жанрова палітра багатьох із них дуже обмежена. Переважають інформаційні жанри та прес-релізи. Відсутні аналітичні матеріали, журналістські розслідування. Інтерв’ю та рецензії не зустрічаються в окремих регіонах. Незначна увага приділяється зверненням, листам читачів, що мало б бути одним із провідних форматів для місцевої преси. Третину контенту традиційно неможливо уналежнити до конкретного жанру: це розважальні публікації, привітання, оголошення та неналежно маркована реклама.

Газети не висвітлюють події у зоні ООС, теми військових та переселенців. Це стосується зокрема і видань Донецької області. На другому місці тема «життя місцевої громади», яка представлена переважно офіціозом та «паркетом». Публікації на економічну тематику здебільшого стосувалась тарифів на газ, а соціальні теми – в основному питання охорони здоров’я, захворювання на ОРВІ, підготовки місцевих лікарень до можливого поширення коронавірусу. Третина контенту потрапила у категорію «інше», оскільки не мала чітких тематичних пріоритетів.

Ознайомитися з матеріалами Звіту можна тут.