Назад до новин

Свобода слова під час війни: Оксюморон чи правило з винятками? – роздуми з Національного медіа форуму (#NMT2017)

10 листопада: Роздумуючи над результатами проведення нешодавнього Національного медіа форуму, або National Media Talk, #NMT2017, автор газети “День” Наталя Іщенко написала нову статтю, в якій вона влучно передала настрої учасників під час дискусії “Національна безпека vs свобода слова. Якими є допустимі межі державного регулювання контенту під час війни”. Крім того, під час цієї дискусії вітчизняні та міжнародні експерти презентували рекомендації щодо діяльності медійної сфери під час війни (див. далі).

Словами автора, Наталі Іщенко: 

Нарешті це сталося. Медіаексперти масово заговорили про необхідність корекції тлумачення та застосування принципів свободи слова та журналістських стандартів під час війни.

На нещодавньому форумі National Media Talk відразу декілька дискусій торкалися складних тем: «національна безпека vs свобода слова» та «роль журналіста в умовах гібридного конфлікту». І якщо раніше у медіатусовці мейнстримом було оголошення та просування абстрактних тез про «нейтральність», «баланс», «іншу точку зору», захист «російських колег», тому що «дві країни — одна професія», тепер із високих трибун медіафорумів лунають зовсім інші заяви.

….

Реальність, яка після анексії Криму і з початком Антитерористичної операції на сході України довгий час була очевидною лише користувачам вітчизняних ЗМІ та окремим представникам журналістської цеху, врешті-решт почала «відкриватися» і медіаспільноті, і грантовим організаціям, що опікуються розвитком ЗМІ в Україні.

Медіаюристи — учасники National Media Talk — презентували свої рекомендації щодо діяльності медійної сфери під час війни. Головні постулати документа, що був вироблений за участю зарубіжних правників, є, без перебільшення, революційними для українського медійного середовища.

Отже, рекомендації медіаюристів базуються на таких основних підходах:

•  Під час міжнародного збройного конфлікту основною метою збору, зберігання, поширення та використання інформації суб’єктами країни-агресора на території країни, що зазнала агресії, є спричинення шкоди за для отримання переваги в конфлікті, а саме — деморалізація громадян, деструкція гуманітарних цінностей, дезінформація населення тощо.

•  З цих підстав під час міжнародного збройного конфлікту суб’єкти країни-агресора позбавляються права на свободу висловлювань на території країни, що зазнала агресії.

•  У цих положеннях суб’єктами країни агресора вважаються громадяни країни-агресора та юридичні особи — резиденти країни-агресора, а також юридичні особи, власниками або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни або юридичні особи — резиденти країни-агресора.

•  Ці правила також можуть бути застосовані під час інших міжнародних конфліктів, визнаних вищим органом державної влади країни, що зазнала агресії.

•  Ці правила можуть бути застосовані до країн, вищі органи державної влади яких публічно підтримали агресію.

•  Ці правила не застосовуються до суб’єктів країни-агресора, які публічно засудили агресію, визнають територіальну цілісність країни, що зазнала агресії, та міжнародне право.

Дуглас Гріффін, Albany Associates (Великобританія) у своєму виступі на конференції звернув увагу на можливість реєстрації організацій країни-агресора, в тому числі — ЗМІ, як іноземних агентів (подібний закон діє в США).

Це радикальний підхід ще не став трендом для української медіаспільноти. Але проривом є хоча б те, що такі жорсткі оцінки взагалі почали лунати та обговорюватися у вітчизняному журналістському середовищі.+

Сучасний міжнародний досвід є дуже різноманітним у питаннях пошуків компромісу між забезпеченням демократичного принципу свободи слова і захистом інтересів держави під час війни. Одного універсального «лекала» на всі часи та на всі випадки не існує, отже, Україні доведеться виробити свої власні правила і вносити до будь-яких, навіть найкращих світових, практик свої корективи, з урахуванням конкретної локальної ситуації, традицій та ментальності. Але все більше експертів говорять прямо: зрозуміло, що стандарти журналістики та свободи висловлювань мирних демократичних країн зі Старої Європи та Північної Америки не можна автоматично застосовувати до України, яка вже четвертий рік поспіль потерпає від російської агресії.

Американська журналістка та медіаюрист Мері Мицьо теж впевнена, що під час застосування традиційних для демократичних суспільств правил і підходів треба враховувати стан війни, в якому перебуває держава. «Коли беруться за основу для роботи журналістів стандарти країни без війни, то це зовсім не ті стандарти, що діють в країні, де є війна. Також відрізняються стандарти, якщо країна воює на чужій території й якщо війна іде на власній території», — каже експерт

Пропонуєму вашій увазі ознайомитися зі статею на сайті наших колег з Газети “День”.

Фотографії Сергія Савченка.